Забута…
Тишина застигла на устах.
Колишня...
Дві сльозинки на очах.
Як бути?
Треба ще хоч погляд зберегти...
Я лишня?
А може раптом лишній ти...
Несила!
Як можна так роздражнювать думки?
Розбила,
Роздерла небо на пусті нитки…
Я сильна!
Я поміж пальці пересію свої сни!
Любила?
А може все-таки любив і ти..
Убила!
Але ти винен рівно так як я.
Красиво ж
умієш сіяти ображені слова!
На хвилю
призупини моє швидке життя.
Можливо,
я проживу, а ти ніяк.
Я брешу!
Тобі ще краще зараз як мені.
Колишня.
Забута. Безсила. Прости.
Так мабуть легше...
Без мене у житті.
Я кажеш лишня?!.
А може раптом лишній ти…