сьогодні вперше я побачила його...
ці очі, рідні і такі глибокі.
додати б в них чогось свого,
та коливання страху б"ють. неспокій.
я бачила його тонкі вуста.
такі п"янкі, подібні до вина.
і ця усмішка - ніжна і проста,
і теплоти тягуча глибина
я доторкнулася його душі,
тендітної, беззахистної квітки.
віддай її, на пам"ять залиши,
як одежину для самотньої сирітки
вслухалась в серця його музику..
яка чуттєва пастораль!
в собі я чула її відгуки
і проганяла з серця жаль.
думками потай шепотілись
віршами класиків і муз.
і наші волі покохались,
з кишені впав червоний туз.
так сталося, всі карти бито,
так склалося, в нас нічия.
ми граєм чесно, козирі розкрито.
комбінувати будем до рання..
ми просто говорили про життя,
аж поки не прийшов світанок.
розкривши сенс всього буття,
нас пригощав вином червоний ранок.
як добре бути поруч з ним
таким надійним, сильним і спокійним.
ми п"ємо каву, усміхаємось, сидим.
а він здається радісним і сильним.
ми так просидимо ще не одну годину.
і розмовлятимемо без спокою.
а на світанку я піду,
щоб завтра знов побачитись з тобою...
сьогодня вперше я побачила його...