крапку ставлять лише один раз.
коли усвідомлюють, що продовження не буде.
коли болить, але знають, що й це мине.
бо все проходить, а за ним нове іде.
крапку ставлять і ручку викидають,
в очі більше не дивляться і подерте серце нікому не показують.
хороші пластири в аптекаря беруть і посміхаються,
бо новий день вже затра, а кожне вчора - помирають.
за зичиненими дверима кожен у гучній тиші,
вийде на вулицю - втішає інших, "я ж щасливий, подивись"
і знає, що спогади сліз зовсім не варті.
усе в тумані, затьмарене думками про "в минулому залишись".
крапку ставлять, не надіючись, що знайдеться
такий ластик, що стирає ручку.