Сьогодні я відмовила йому вперше.
море сліз, криків, і навіть крові розбитих рук.
та все, що у мене є - це він в теперішнім.
дарма, що птиці відлітали від надлишку мук.
я сиділа з чашкою траурної кави на йоговім ґанку,
намагаючись не курити, відкривалась небу.
мені б дожити убогим тілом своїм хоча б до ранку.
але навіщо? воно йому вже не треба.
крапля прозорого дощу з сірим відтінком
вона упала крізь відчинені очі прямо в мене.
асоціація світу зі старим чорно-білим знімком.
або із сепією. де ти притягуєш мій силует до себе.
ти тримав мене на занадто короткій витримці
діафрагму звузивши майже повністю.
ти відмовився дати шанс щастю-крихітці.
був захоплений фільтрів надлишковістю.
я годувала зі своїх рух птахів, сидячи на йоговім ґанку
печивом, що покришилося від наших занадто міцних обіймів,
майже впевнена, з ним би дожила до ранку.
надивившися його фото-дюймів, наївшись алгоритмів.
Сьогодні я відмовила йому вперше.
море сліз, криків, і навіть крові розбитих рук.
та все, що у мене є - це він в теперішнім.
дарма, що птиці відлітали від надлишку мук.
