Безлисті стихли зморені сади,
А листопад спинили на узліссі
Міцні дуби – на те вони й дуби,
Щоби не здатись, щоб стояти в листі!
Підсунулися ближче до села,
Стоять червоні, ні, таки ж вишневі!
Дуби вишневі? Просто дивина!
Так ось хто вкрав ті кольори червневі!
І не хваляться жолудями, ні.
(вони ж то знають сиплять їх для кого…)
А може, десь далеко в глушині
Кусочки віршів зовсім випадково
Погублять по листочках в сірий будень –
І цим ми також схожі з ними будем…
