Ти знаєш, що сьогодні
Я вилітаю з себе і лечу,
Ти знаєш, очі ці холодні
Ідуть у безвість. й я мовчу.
Ти знаєш, мить пітьмою повна
У невгамовному стрибку,
Артикуляція мовна
Висловлюється на листку.
Ти знаєш так багато,
Й, водночас, мало – все сміття.
Блукають люди, немов стадо..
Де ділися незаймані місця,
Де в небесах літать найкраще,
Як вітер подихом ловить?
Та ти не знаєш нащо
Мій дух в безславності сидить.
А чи ти знаєш як болить?
Чи знаєш, що приховано в мені?
Чи знаєш горло як кричить
Й як ллються сльозочки сумні?
Чи знаєш ти, як піднімаються страждання,
Коли я наодинці зостаюсь,
До смерті нездійсненні поривання,
Бо жити я боюсь?
Чи знаєш ти, як тяжко все ховати
Від тих очей довкола,
Усе в собі своє тримати
І не промовити ні слова?
