Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
Хороший, замріяний і такий кришталево - чистий вірш.
Вітаю з Новим 2013 роком. Нехай Натхнення Пегас та Удача ніколи Вас не покидають. З повагою Євген.
Дехто вважає, що без постійної практики, автор втрачає контакт із читачем. Радий, що своїм прикладом ти доводиш зворотнє. Ніби і не було Тебе тут довго, але магнетизм творів нікуди не подівся, він навпаки, ніби хороше вино настоювався та визрівав, щоби змогти вилитися у ще більш яскраві та вишукані твори. Заворожує з перших рядків і не відпускає до кінця, і викликає непереборне бажання читати ще безліч раз
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..та розучився я вже писати..не те здається і не так..втратилася якась частинка, коли щось отам боліло - то писалося через серце, а зараз не так уже...дякую Тарасе.
