«Забудь про все, що було там колись,
Залиш минуле за межами зору,
Покинь світ мрій, що не збулись,
І обіймайся у холодну пору.»
Отак лунають ці слова,
Цілує погляд ніжно в щічку,
І лиш чекаєм, поки вся земля,
Одягнеться в святкову стрічку.
А подих обіймає знов і знов,
Неначе ніч ясну зорю,
І ми забули суть розмов,
Й немає вже страху.
Коли в очах наших хоч крихта болю,
То вмить запалюймо серця,
І запросім на танець власну долю
Щоби в нас щастя без кінця.
Й повторюєм, що наче сон,
Повітрям дихати всміхнувшись,
Слова приємні напівтон,
В зимову казку зодягнувшись..
