Є у тебе досить погана звичка:
На вітер кидати занадто багато слів.
Я маю теж: була у руках синичка,
а я і далі дивилась на журавлів.
Мене мучать складні запитання:
Як? Ну чому? Поясни мені, де?
Як відчула те дивне бажання,
Так затялась з отим «НЕ МИНЕ».
Ти знаєш, напевно я божевільна,
Хоч знаю, що брешеш, але свято вірю в брехню.
Та віра моя, вона – мимовільна...
Я Бога зректися її молю…
