Осінній спокій на душі тремтиь,
тривогою вливаючись в судини.
То сонця мить,то дощ на мить,
по сотні раз на протязі години.
Осінній спокій тисне на мізки,
маскуючись прадавнім страхом,
осінній крик птахів різкий
зривається увись над кожним дахом.
Осінній спокій жити не дає,
вологістю проймаючи все тіло
бажання розмиваючи моє
і світ здається зовсім вже не милим.
Осінній спокій пробує серця,
чи в змозі один одного зігріти.
Чи ж все зів"яло зовсім до кінця
у нашому саді рожеві квіти.
Осінній спокій ми переживем,
хоч сивина долучиться на скроні.
Я думаю не змокнем під дощем,
узявши один одного в долоні!