Холодна погода. Ця така дивна жінка в білому ніяк не дає до себе звикнути... То холодить і сипле снігом, то поливає сірим дощем. А так хотілося би її зрозуміти. Щось таке неспокійне мучає її душу... І через ОТЕ вона така неоднозначна... Холодна біла жінка... Самозакохана.
В таку погоду хочеться теплого чаю і м*якої кольорової ковдри. хочеться романтичної комедії і хороших емоцій. Та від цього тепліше стане тільки в середині , зовні все залишишається холодним. хочеться , щоб ще хтось був поруч. щоб чиїхось три з половиною сантиметра ртутного стовпчика тебе зігріли. чиїхось 36 і 6. хочеться яскравої барвистості... і хочеться випити трохи веселки. я б пила її з різнокольорових чашок. для кожного кольору в мене була б окрема чашка. це було б чудово. в понеділок я б смакувала веселку з червоної чашки, а в неділю закінчувала б пити з фіолетової.
а як добре було б закохати Зиму у когось ніжного. у того, хто зміг би розтопити льодяну душу цієї морозної леді і приборкати її примхливий характер. було б добре. були б сонячні грози замість білих снігопадів і нестримні вибухи полуничної радості.
та поки Зима самотня, доводиться терпіти всі її вишукані і такі ретельно сплановані капризи. граємо з нею в гру, зрозумілу тільки їй самій. і поки програєм.
Холодна погода. Ця така дивна жінка в білому ніяк не дає до себе звикнути... То холодить і сипле снігом, то поливає сірим дощем. А так хотілося би її зрозуміти.
ось бачу, як маленький сонячний промінчик своїм тремтливим єством, пробивши собі шлях крізь сірі хмари, намагається зігріти світ. крізь тонку кірку льодянистого снігу тянеться до нього зелений пагінець чогось прекрасного і нового. природа бунтує. бунтує проти безсердечної Зими. а може хтось такий ніжний і турботливий все-таки закохав її у себе? напевно, що так.
холодна біла жінка закохалася і стала гарною чуттєвою дівчинкою.
Весна.
