Чекаючи на тебе у вві сні,
Я бачу страх, недбалість і тривогу,
Не розумію охолов чи ні,
Чому не вказуєш мені дорогу?
Чому ми вечір не провели разом?
Чому поїхала додому ти?
Адже могла залишитись у мене,
Попити кави, чаю, чи мене.
Люблю, коли смакуєш кавою зі мною,
Люблю, коли ти кривишся гіркою,
Люблю, коли солодку в мене забираєш,
Люблю, коли ти одяг свій знімаєш.
Ти знаєш, що кохаю я безмежно,
Але вогонь згаса...
І ти, і я - розтанемось...
Все чесно...
