Вона написала мені листа, бо втомилася плакати ховаючи глибокі пустельні очі…Її лякала безвихідь…Неможливість покохати, страх втратити, спроби пробачити…
Вона написала мені листа…Короткого, лише вісім стрічок, а я так і не прочитав його, бо мене лякала її безвихідь…
Вона написала мені листа… На прощання, напевно, бо надто довго догорав конверт…
Вона написала мені листа… А я так і не простив її, бо уже дуже давно не чекаю поїздів на холодних вокзалах…
Вона написала мені листа… Якого я волів би не отримати, змінюючи адреси, переправляючи прізвища, ночуючи у знайомих…
Вона написала мені листа… А я просто перестав вірити, бо важко вірити у ніщо…
Вона написала мені листа… І нарешті я зупинився, перечеркнув серце і відпустив його вільним птахом… Вона написала мені запізно, вона написала мені про себе, вона написала, бо не зможе прийняти мене…
Я часто пишу їх листи…Щорічно…Короткі… «З Днем народження…З повагою, Твій знайомий…»