Моє рідне село,
за тобою я скучи;
Не вернуть що було,
Я сумління замучив.
Три маленьки ставки,
Старі верби, тополі;
Там лишились батьки,
Доживають поволі.
Тільки там сплять в ночі,
І встають з позаранку,
Хліб печуть у печі,
В поле йдуть на світанку.
І дорослі й малі,
Всі старанно працюють,
Цілий день на землі,
Час вони не марнують.
Там бувають свята,
І коли вечоріє,
Хоч пройшли вже літа,
Лиш згадав - серце мліє.
Бо ж я сам такий був,
Поки в школу ходив,
Непомітно той час промайнув,
Коли вперше і щиро любив.
І я в місто подався,
Навіть тому радів,
Як же я помилявся -
Лиш тепер зрозумів.
Моє рідне село,
Моя хата, батьки,
Не вернуть, що було,
Бо пройшли вже роки.