"Людина, котра не володіє мовою народу, на землі якого живе, є або гість, або загарбник, або раб цього загарбника!" Карл Маркс
Чи чуєте, люди ви мого народу,
Що твориться лихо на нашій землі?
Чи чуєте, люди козацького роду,
Загарбницьку низку чужих мові слів,
Що линуть від тих, хто живе в Україні,
Не знаючи мови? Загарбницька злість
Все шириться простором в мовній руїні.
А може, це раб в Україні, чи гість?
Як раб, то підводься, бо рабство минуло;
Як гість - то ласкаво вітаємо ми.
Але як загарбник в овечій ти шкурі,
То геть забирайся у край чужини́!
Вважайте, загарбник себе називає
Чесни́м українцем. А мова? Яка?!
Свідомо цурається? Навіть не знає,
Що мова - багатство людей у віках.
І то незнання, чи свідоме цурання,
Рабом його робить тих диких країв... .
Ось так Україна у вирі єднання
Закопує мову в знедолення рів.
А хто до загарбництва має причетність,
Та все ще свідомо не знає про те,
Хоча би підтримайте нації єдність -
Вчіть мову країни, де ви живете́.
Мудро виклав, ще й епіграфом духовного наставника тієї згубної ідеології заклеїв! 
