Як мені тебе вблагати, примхливице-доле?
Ще орав би свою ниву, але серце кволе.
Не вимолиш, не випросиш хоч одної миті…
Лежатиму в чистім полі у зеленім мирті,
Де явора зелен-крона, під зелен-барвінком,
Співатиме срібложайвір свою пісню дзвінко…
Лежатиму в чистім полі, не зведусь на ноги,
І життя моє позначать три сестри-дороги.
А що одна – юна й гарна, вродлива, пригожа,
На моє кохання давнє, як дві краплі, схожа.
А що друга – посивіла, межи полинами,
Та, що завжди нам ламає задуми і плани.
А ще одна посестра, наймолодша, третя,
Шепне: "Душе негрішная,звикай до безсмертя…".