Нехай чарують мене квіти,
Уві сні ти дала мені їх.
Сказавши: «Скоро прийде квітень,
Просадиш в серці своїм їх».
Я серця вже давно не маю,
Віддав тобі його.
Чи все життя страждаю?
Чи знайду десь його?
Напевне, в темнім лісі заблукаю,
Та стане легше без нього,
У моїм серці вже не буде краю -
Для тебе мила, для всього,
Що було зв’язане з тобою
Усе забуто вже давно...
