Як ланню дикою на волі,
розквіт той день, коли вогонь помер.
Я раджу не ловити долю,
і в коси не плести квіток ромен.
Зотліло швидко і зовсім без сліз,
кололи очі присвіти машинні,
і видноокий, тла чумацький віз,
роменів біль ховав в потоки винні.
Сама і прирекла, сама і вбила,
пройшовши чобітьми по головах,
вже переїла стільки того мила ,
що лиш кісток відлунювався крах.
Ви не вплітайте у волосся квіти
і не шукайте щастя лиш на ніч.
Щоб серце у вогні не перегріти
і не згоріть, як непотрібна річ.
