Яке воно сильне,те моє протиріччя. Рука тягнеться написати розминаючи пальці, а серце витирає номер телефону з карти пам»яті...Свідомість старанно складає слова в логічні речення, а уста все міцніше замикаються,аби часом не згубити жодної букви! Твій абсолютний слух ловить найменшу фальш,і в той же час,тобі зовсім не прагнеться інтонувати чисто...Дощ за вікном-сонце за серцем,а часом буває навпаки...Слухати і не говорити, а завтра спинитись не можеш від того діалогу,змушуючи слухати всіх навколо.Проти або за,чи то утримавшись...Жити чи існувати,ти ще не визначивсь.Спостерігати,чи брати участь? Слухати порад чи знати краще за всіх? Піддатись протиріччям ,чи обрати один, єдиний, визначений...
