Манекен? Ти мене стильно одягнула, подарувала гель для волосся, ну і звісно щось мені невідоме для білизни зубів.
Хороше! Виглядаю? Модно! Немає різниці, що в мені вже нема тепла, а тільки стало прохолодно. Немає роздумів, як провести вільний час: кіно, клуби вечірки завжди з тобою. Зараз я піду до дзеркало і вкотре прошепочу собі «Я – щаслива людина».
Емоції? Їх немає…
Дитина хизується перед дзеркалом, кіт чи пес граються з собою, дивлячись на себе химерно-саркастично. Клоун перевірить гнучкість появи посмішки: ось вона і вже вона є на полірованих щоках, банти та метелик теж дарують іскру їй.
Емоції? Їх досі немає. Хоча у кожен з попередніх персонажів є частинка мене…
Можливо усміхнутись? Так білизна зубів дає свій, очікуваний для всіх гостей, ефект. Щоки підводяться вище з під-лінії невизначеності. Зморшкуючими рухами я моментально повертаю блиск очей.
А можливо варто таки задуматися та поринути у бізнес-течію?
Кажуть, що гарний одяг, такий як мій дорогий костюм та сорочка є хорошим опором отримання першого початкового успіху. І ще один гострий акулячий погляд очей і мені не потрібні будуть, ні душевні водоспади, ні ще будь-яке дихання природи з каное-самотністю.
А тепер я знову усміхнувся! Вирішив позичити у того ж прохожого клоуна клепту сарказму і вийшов маленький парадокс, намагаючись зціпити зуби та склеїти губи, відверто кажучи, неякісним клеєм я зрозумів одне: я зробив помилку…
Та якщо бути чесним, всі ж мають право на помилку та на пробачення.
Біля дзеркала я маю шанс зняти маску і сказати тобі щось важливе:
« З-поміж двох шальок терезів, де на ближній знаходився малознайомий чоловік, котрий купається в джакузі та п’є шотландське віскі. І на ньому, все ще присутній акулячий погляд очей. На дальній був я, котрого ти ніколи б не полюбила…
Я обрав дальню…
