так давно не писала тобі віршів.
річ не в часі навіть, скоріш у принципах.
скільки ще присвячу тобі списаних аркушів?
(безліч нот познаходилось в крихітних прихлипах).
а вірші. то ж для тебе лише слова.
тільки літерки, що пропустила крізь себе.
зкомкав. викинув. і нема.
з чого взяв, що писала лише для тебе?
ти для мене буваєш, як нікотин.
бо без тебе не можу нічого створити.
хворий мозок викроюєш на серпантин,
ну а я не встигаю лишень розкурити.
моя муза у тебе в тривкому полоні.
що ти робиш із нею, коли я не бачу?
може, хною малюєш їй ніжні долоні?
лиш не кривдь. бо цього я тобі не пробачу.
можеш напоїти її сухим вином,
цілувати і навіть торкатись волосся.
можеш ніжно співати їй за вікном.
тільки б лиха не відбулося.
ну, а хочеш, зв"яжи по рукам і ногам.
покажи все, що схочеш, красиве й шалене.
як бажаєш, води по сирим берегам.
та прошу, відпусти до мене.
