Так важлива своєчасність у розлуці
До перших сліз, до відчаю
До слів пропитаних сарказмом
І ненависних поглядів у вічі...
Так важливо бути зрозумілим,
А не лише почутим
Не ловити розпач у днях минулих
І вчитись тільких на свиіх...
Яка ж важка своєчасна ота розлука...
Коли ти ніби врізбленний,
Влитий, зшитий аж намертво
І здається на завжди.
Ми забули наший пароль
І боротись вже ні защо
Тепер тікаю від не свободи!
Тепер голодна на одинокість...
Але я блукаю десь у межах
Твого снування і онлайна,
Не маючи сили піти
Не маючи сили лишитись...(
