Барвінковий рідний край,
Прекрасна моя земля.
Жити тут- це справжній рай
Луки, трави і поля.
Люблю я тут усе навкруг,
Бо природа- це мій друг.
Люблю я сонце, люблю я хмари
Оце усе- це твої дарИ.
Тебе, моя Україно,
Тебе, моя Батьківщино,
Тебе сьогодні я величаю,
І в віршах прославляю.
Будеш вічно жити ти між нами
Разом з доньками своїми й синами.
Люблю тебе, моя земля,
Бо ти у мене лиш одна.
Люблю я місяць, люблю я зорі,
Люблю весь світ на твоїй долоні.
Любов моя- безмежна
І їй немає краю.
Ти, Україно, вишиванка мережна,
Яку до серця притуляю.
Слався, рідний краю мій,
Моїй душі такий дорогий.
Безмежна радість хай буде моя
Від того, що родилась тут і живу
Гори, ріки, трави люблю.
Бо де така ще є країна,
Щоб дерева так родили,
Щоб дівчата так любили,
Діти радість приносили?
Та тільки наша Україна
Така багата і преславна.
Лише наша Батьківщина
Славилася здавна.
Скільки мук подолала вона,
Пила чаші гіркого вина.
Топтали її, зневажали,
Плювали на неї, камінням кидали.
Казали: « Не знаємо назви такой- Україна,
Такої на карті нема».
Та наша держава вільною стала,
Всім свою силу й мужність показала.
Моя Україна- найкраща у світі
Вона для мене, як сонце світить.
Люблю я тебе, земле моя,
Священним хай буде твоє ім’я.
Вільна наша держава…
Слава тобі, Україно, навіки слава!!!
