Вилиці й доми,
Квартири і мости,
Стелі та стіни,
Кроки .
Магазини й заводи,
Пароми і пароходи,
Вокзали і поїзди,
Але туди ти не ходи.
Ріки-береги,
І ти сидиш отут роки,
Нічого не побачив ти,
Тільки людей ті кроки,
Що вбили всі твої доми,
Біжали хто куди,
І присягали то не ми,
А тобі нікуди ідти,
Хоча біжать кудись,ти можеш,
До химер лісних чи до відлуння,
Тікать від цього ти не зможеш,
Бо вмерли в серці,твої бажання,
Де ти сховав своє життя,
Ніхто не знає ,
І вже згаса твоє буття,
Відлуння в морок поринає,
І в мороку згасаєш ти ,
Якщо не виринеш від туди,
Через секунди три ,
І за тобою не побіжать чорти ,
І всі в це вірять ,що ти не помреш,
І ти із мороку цього ,
Негайно виринеш,
А потім життя твоє вже нецікавить нікого!
ID:
428724
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 01.06.2013 12:51:26
© дата внесення змiн: 01.06.2013 12:51:26
автор: Бєльський Денис
Вкажіть причину вашої скарги
|