Ким би я був,
якщо би не кохав??
Коли б не мав
жалю і милосердя.
Не співчував би іншим,
не допомагав.
Ким би я був тоді
для всіх й для себе??
Для всіх я був би
монстром без душі.
Усі мене
боялися б завжди.
Я б став тираном
гіршим за усіх.
За всіх тих,
що уже були.
Я був близький
до гибелі душі.
Точніше того,
що було в ній світле.
Ще б трішечки,
і став би я таким.
Я навіть ввірував,
що цьому не минути.
І ось коли залишився
удар останній,
з'явилась раптом,
наче у кіно,
в останню мить,
в ту саму - передсмертну,
та, кому не все-одно,
і врятувала душу.
Відкрила світ,
в якому повно щастя.
Любов і радість
вирують навкруги.
Наповнила теплом
замерзле серце.
І повернула
кольори туди.
Яскраві барви,
яких не вистачало.
Увесь цей час,
я жив без них.
Ох як же завжди
мені їх бракувало.
Та я не розумів,
що саме їх.
Тепер я знаю,
що не повернуся,
до того стану,
коли гине душа.
Не можна,
щоб вона померла.
Не просто так,
вона нам Господом дана.
Тож берегти її потрібно,
не розривати на шматки.
Я дякую тобі за те,
що ти навчила мене цього.
І показала увесь цей світ
із зовсім іншої для мене сторони!!
п.с. Дякую Тобі за порятунок!!
