Я бачу у вікно – блондинка
Паркує свій автомобіль.
За рухами її машинка –
Це послідовність божевіль.
Тойота смикає, лякає,
Гуде, і глохне, і гарчить.
І шлях, немов сліпа, шукає…
Блондинка щось під ніс бурчить.
За що білявці оця кара?
За що і за які гріхи?
Вона ж красуня, а не мара…
Паскудять з дерева птахи.
І, як на зло, загримотіло.
Зненацька дощик лупонув.
Щось під капотом загриміло,
Вперед її седан рвонув.
…Розбита в мерседеса фара.
В дворі лунають матюки.
"Куди ти їдеш, клята шмара?" –
Кричать до кралі мужики.
"Де ти взялась? Якого біса?
Зніми ті чорні окуляри…"
І знову матюків завіса,
Й бажання скорої покари.
Забуті чемність і культура.
Багато непотрібних слів…
А я дивлюсь – яка фігура! –
І за фіранкою умлів…
