Ось такеє собі бу -
Кава з цукром - рідкісна гидота...
Шкода щирим ти зі мной тоді не був,
Але це вже у минулому турботи.
Просто бу, як хочеться блювати,
Бо навколо пафосні потвори,
До рожевих сісти і ридати,
Зламанії навпіл ті підбори.
Яке ж бу моя з тобой розмова,
Чогось нудить від псевдокохання,
Бісить твоя майка кольорова,
А ще більше - твої сподівання.
Ото бу - о першій на залізі,
Шоколадний приторний десерт,
Другий день ношу з собой валізи...
Я собі вже просто бу тепер!
Щире бу - плююсь від швидких тачок,
Синіх вкрай і гопських всіх гравців...
Бу - той присмак з фруктів жвачки,
Бу - трактати всіх неомитців.
Бу!ненавиджу....від крику задихаюсь...
Дайте джинси, почекайте, калюни....
Бу...сама собі я десь ховаюсь...
Пошлістю мене не поглини...
якби не ритм в деяких рядках .... хоча це така дурниця... 
