Ти вознеслá мене, як Жінка,
течеш крізь душу, мов ріка.
В моїй руці твоя рука,
як ніжна квітка материнка.
Я той, хто серцем дивоквітне
в астральнім лоні наших днів.
Завжди до рідних берегів
я повертаюсь синім вітром.
В липневу пору ти Княгиня.
Аби сягнуть твоїх очей
серед квітковості ночей,
я лащуся, немов дитина.
Я колір відсвіту твойого
в обіймах тиші і розлук.
В мені живе твій кожен звук,
як йду до Господа святого
у молитвах. А на долонях
несу озерця протиріч…
Та лиш вино солодких стріч
пригубимо – я вже в полоні
думок щемливих, круговертних
і несподіваних замрій,
і вже тоді відбій, відбій
усім тривогам в стилі ретро.
І горнуся при з`яві днини
чутливим серцем, ніби рань.
…Я стану співом журавлиним,
а ти для мене небом стань.
липень 2012