я не ти,я певно так не зможу
Без прощань і тих буденних фраз
У закутках життя весь час знаходжу
Бездонний світ твоїх простих образ.
А ти не я,ти певно так не зможеш,
Підеш собі,забудеш наче сон.
А я,може надовго,чи на трохи,може
Візьму сама себе в німий полон...
Можливо,зараз думаєш те ж саме,
Але нас доля знову не зведе.
Промовлю я холодними вустами,
Що щастя є,але воно ніде.