розкажіть мені, як сходить сонце,
коли я надто довго сплю.
покажіть мені, як дізнатись,
чи ще досі його люблю.
може дійсно, я винна й несправжня,
й будувала всі замки з піску?
може й дійсно, настільки порожня,
і виношую мрію пусту.
бите скло. забагато про нього.
та по ньому ногами босими.
по живому ще зовсім живого,
поки трави не вкриються росами.
пити сум на вечерю із келихів,
посміхатися, наче по-справжньому,
і труїти своїх метеликів
у, здавалась, вже зовсім порожньому.
та я бачила як сходить сонце,
бо не спала тоді всю ніч.
воно ніжно торкалось мене крізь віконце.
я і сонце. були. віч-на-віч.
