Падають
Падають краплі на скроні
Вбивці суму мого і твоїх довготривалих ілюзій
Ти не любиш дощу
Перечікуєш, як і будь-яке лихо тихо, з книгою у кутку і з надією на з'яву сонця
Я ж бо прислухаюсь до стукоту крапель
Підхоплюю ритм дивних мелодій
І танцюю у напівтемній порожній кімнаті
Тобі байдуже
Ти на кухні запалюєш люльку
І мовчки чекаєш, коли вже я натішусь дурощами
Падають краплі
Знов підставлю бліді я долоні
Я шаленію від хвиль дощових
А ти поринаєш у свої самотності
Скільки нахмурених днів сутінкових ми втратили
Скільки обличь твоїх я знала і пробачила
Тихо вистукує дощ і потоки по вікнах розтікаються
Ми маримо щастям
Кожен на власний манір
Це ж не правильно
Коли серцем радію, ти як завжди одвертаєшся
Але прагнеш, безсумнівно, віддачі повної
Що тоді мені залишається?
11(08)2013
