Панічно боюся зривати свої крики,
Зрушувати у прірву мертві надії,
Жити і вірити, що є лиш думки,
Думки, які існують як мрії.
Розміряю і розріжу на мікрошматочки
Свої останні подихи життя зітру.
Чесно, я не лякаюсь...я просто жахаюсь....
Темними коридорами тікаю у паніці...
Дуже далеко від світу, почуттів минувших.
О, Боги!Хай мене стрирять!!!!!!
Знов ці цинічні маленьки речі,
знову проблеми з цими павуками,
А клоуни требують знов моєї кровотечі....
Мені боязкий весь цей довбаний світ....
А краще зачиніть мене у палаті,
Ні, в мене клаустрофобія!!!!
Коди ж мені дітись?А?
