Ми на розпродаж виставляємо безцінне,
Та не такі уже й великі ми цабе:
Я нині знову звинувачую себе,
Бо більше в грі цій не залишилося винних.
Сама. Я попідтинню
Плентаюсь сама.
Що далі буде - здогадок катма.
Заплуталась у власнім павутинні.
Сама собі розставила клітки,
Холодні пастки. Уникаю втечі.
А що, як я - не я, чиїсь плітки,
Чиясь уява, чиїсь сни надвечір?
І поки в мені йдуть оті дебати,
Летять думки і спалюють мости,
Своє пообіцяю не продати,
Своє безцінне ревно берегти.
