|
( переклад вірша Вячеслава Єгіазарова м. Ялта)
О.І.
Від кульбаби пушинка до мене летить на веранду,
молоком хлопчаки́ напувають в кущах їжака.
Можна легко потрапити катером у Ореанду
і по Чеховськім шляху, вернутися вже пішака.
Розмірковую так: не спішити сьогодні на море -
там спекотно та душно, і хвилі великі, на жаль.
В літній Ялті і так наплетуть будоражних історій,
щоб не «Дамі з собачкою» лиш навівати печаль.
Ми поїдем з тобою, туди де дзвенять водограї,
де атлантами сосни тримають низькі небеса,
де насуплено дивляться скелі тверді Ставри-Кая,
та ще й бризки в повітрі блищать, як на сонці роса.
Ми постоєм з тобою на краю яйли на карнизі -
З висоти роздивлятися зручно минулі стежки:
у приватнім житті віднайдеться чимало колізій,
та тлумачення їм заховали надійно роки.
Я тобі покажу кладовищ кипариси-примари,
іудейський погост і сторожку, де жив караїм.
Цей сумний краєвид не забудеться кримським татарам,
ані грекам аутським, ні іншим народам моїм.
Ляжуть фарби захо́ду на шпилі гірські і портали,
У повітряних вихрах зависне орел, мов Ікар,
Тут зростав виноград, де сьогодні розгули кварталів,
І дюбек* дозрівав для відомих гаванських сигар.
Ми повернемось, як понад морем замріються зорі,
Розповсюдиться бриз, як робив це мільйони років,
Як лаванда запахне в довкіллі тремкім неозорім
У верхівках дерев під дзвінкий цвіркунів переспів.
* - запашний тютюн, що раніше вирощували на південних схилах за околицею Ялти.
Експортувався в Кубу. Дюбек добавляли в кращі сорти гаванських сигар для аромату. Платили за нього золотом.
В якості ілюстрації використана картина худ. Ю.Обухівського.
МЫ ВЕРНЁМСЯ,КОГДА ЗАМЕРЦАЮТ НЕЯРКИЕ ЗВЕЗДЫ
О.И.
Одуванчика пух залетает ко мне на веранду,
пацаны молоком угощают на клумбе ежа,
на прогулочном катере можно попасть в Ореанду
и вернуться по суше, как Чехов когда-то езжал.
С этим, думаю я, торопиться сегодня не стоит;
знойно, душно, потливо, и волны на море, увы;
в летней Ялте и так нарасскажут щемящих историй
да таких, что не «Даме с собачкой» тревожить умы…
Мы поедем с тобой к водопаду, где звонкие сосны
подпирают атлантами крымского неба края;
в синеве облака, словно горы, плывут, светоносны,
и, как рыцарский замок, насуплена Ставри-Кая.
Возле самой яйлы постоим на скалистом карнизе,
с высоты ведь полегче разглядывать в прошлом пути:
в каждой частной судьбе наберётся порядком коллизий,
объяснений которым почти невозможно найти.
Я тебе покажу кипарисы на кладбище старом,
иудейский погост и сторожку, где жил караим:
эти виды забыть не под силу ни крымским татарам,
ни, тем более, грекам аутским и многим другим.
На ай-петринский пик лягут алые краски заката,
в восходящих потоках закружит орёл, что Икар.
Где кварталы сейчас, виноградники были когда-то,
и дюбек* знаменитый там рос для гаванских сигар.
Мы вернёмся, когда замерцают неяркие звёзды,
бриз подует, как дул он свои миллионы веков,
и вибрировать будет пропахший лавандою воздух
в тёмных кронах деревьев от звона и трелей сверчков…
*Дюбек – душистый табак, выращивался раньше на южнобережных склонах
за окраинами Ялты. Экспортировался в Кубу. Дюбек добавляли в лучшие сорта гаванских сигар для аромата. Платили золотом.
ID:
449277
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 15.09.2013 21:13:45
© дата внесення змiн: 15.09.2013 21:20:45
автор: Галина_Литовченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
, талантище ви, і вірш 
