Яка ж то маячня!
Колються навіть і вуха.
Дурною головою бридні слухав?
А у руках була казкова метушня?
Яка ж та логіка мерзенна
Кидала ті слова на очі?!
А так щодня. А так щоночі…
І розум не кипів казенний.
Хоча, подій було і небагато,
Навколо хмари, вечір, свято.
А у думках відлуння та прилив….
Якась жар-птиця. Хоч мала, але зловив!
