Мовчки піти і згубитись у просторі,
здичавілим від бруду ночей
чи живемо ,чи просто фігури воскові
ще й життя залишає трофей.
І з минулого тягнеться ниткою
набридає вчорашній вже день
та закривши обличчя лиш маскою,
це не значить що ти не мішень.
Ще вчорашні мотиви прокурені
і частинки згубились із мрій,
я залишилась стояти на арені
де не закінчився свідомості двобій!
