Коли гримлять барабани моєї душі,
сідаю на килим і пишу вірші.
Ти знаєш як болить ненаписане?
Стою в храмі як несповідана,
не сповідалася аркушам тиждень-
тепер так важко знайти пристань.
Кораблі думок загублені у штормі
серед темних грозових хмар душі.
Пиши!Грими! Пиши!
Народжуй вірші і рядки.Кричи!
Ніколи на терпи натхнення.
це не хвороба,
це - благословення!