https://www.youtube.com/watch?v=YfswqL1W9pU&spfreload=10
У Золотих воріт зачарувала осінь,
під арку провела, неначе крізь віки,
дзвеніла Лавра вслід відлунням стоголосим,
гадала, що звела на довгії роки …
А музика луна,
нестримна рветься вгору.
З під клавіш звільнена
летить в осінню вись.
А музики луна
вторить, що ти - не поруч,
тому тепер сама…
І верхній рве регістр!
Терпкий букет вина...
тривожить душу скерцо,
бо знає, все мине
і не вернеться знов.
Чия ж у тім вина,
щемить, в мінорі серце.
Осінній променад…
така бува любов!
У Золотих воріт сучасне і минуле
зійшлося на межі, його не обминуть,
як добре, що той час ми досі не забули,
як шкода, що його неможна повернуть!
А музика луна,
нестримна рветься вгору.
З під клавіш звільнена
летить в осінню вись.
А музики луна
вторить, що ти - не поруч,
тому тепер сама…
І верхній рве регістр!
Терпкий букет вина...
тривожить душу скерцо,
бо знає, все мине
і не вернеться знов.
Чия ж у тім вина,
щемить, в мінорі серце.
Осінній променад…
така бува любов!
