Залишили частинку раю,
На убогій сирій землі,
Без любові чужого краю
І без затишку у сім’ї.
Ви покинули те, що рідне,
Що є сенсом всього життя,
На тяжке існування бідне
І колюче серцебиття.
За відсутності у підтримці
Та потрібних малих порад,
Почуваються наодинці
І не можуть знайти відрад.
Вони люблять вас чистим серцем
І любов є їхня без меж,
А ви їдете так далеко,
Ніби садите під арешт.
Не для пафосу зайвих гривень,
Ви поїхали за кордон,
А для того, щоб добрий рівень
Вони мали як свій закон.
Але навіть місткі дарунки,
Або гроші в потрібний час,
Не заповнять пусті малюнки,
Й не замінять у серці вас.
Кожен вечір дзвінки з домашніх,
Вивільняють з очей сльозу,
Без щасливих надій вчорашніх,
Що сховалися у пітьму.
Але сильне дитяче серце
Подолає відстань і час,
Щоб гаряче біди озерце,
Спалахнуло, як чадний газ.
І якщо вже кажете: „Знаю!”,
Що без грошей живем в імлі,
Не лишайте частинку раю
На убогій сирій землі.