Я прикинусь щасливою.
Назбираю квіти осінню,
Відправлю прощальну листівку
Минулому,
Посаджу дерева радості
Для майбутнього.
Я створю собі щастя
Подумки,
Намалюю казку фарбами
Небаченого кольору.
Усміхнусь сонячним зайчикам,
Що стрибають по обличчю
З вискоком.
Я відчуватиму щастя в спогадах,
Не проситиму в дім
(А тим більше в душу)
Випадковостей,
Побудую храм спокою
І примирення із собою.
Я зроблю себе щасливою
Не задля, а проти –
Туги й самотності.
А якщо встріну ті очі з
синього, мов небо
Каменю,
Подивлюсь у них пристрасно
І буду щасливою,
Що вони існують.
ждите в гости счастье...
мы все сначала представляем..а пот ом получаем..даже если ваша звезда халтурит и не слышит вас...
но..вот беда..счастье..не замечаешь лицом к лицу..
Yana Тymur відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Действительно, замечаем только уход счастья... или ждем его... Спасибо за внимание!
Ваші вірші сповнені такою тугою та сумом за нездійсненим коханням, самотністю. Не піддавайтеся їм. Залиште ці емоції лише як спогад у своїх гарних віршах. Казка у житті дійсно буває. Треба лише трошки почекати. Бажаю вам щастя. Ви цього варті.
Yana Тymur відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мої вірші сумні, бо вони ніби прихисток моїм емоціям, все негативне відбивається в них. Дякую за увагу і теплі слова!