Я подарую всі слова Тобі,
Усі пісні та квіти подарую!
Немає того місця на землі,
Де я Твій серця стук не чую..
Ти ніжна пташечка моя,
Чутлива квіточка весняна,
Невже існує краще відчуття
Як те,коли цілує Мама?!
Невже на світі є такі,
Котрі не повертаються додому?
Котрі не хочуть до сім'ї,
Не прагнуть тихої розмови?!
Коил рідненька Мама поряд...
Присяде так тихенько біля тебе,
Розкаже вкотре про любов,про горе.
Який підступний світ та яке добре небо.
Немає таких теплих рук, як в Мами,
Очей щиріших теж не зустрічала.
Ти не звони їй,не приходь віками...
А вона щодня в віконце виглядає.
Ще юна чи вже вкрита сивиною,
Чи біля тебе чи уже на небесах,
Вона завжди по світу за тобою,
Так само любить та приходить в снах.
От тільки завжди посміхайся,Мамо,
Ти чиста й світла,ніжна й молода!
Та тихо скажеш:"Донечко,колись мене не стане"
Я ж відповім:"Для мене,Мамо,вічно Ти жива!"
я плакала!
