ми пережили це так.. хтось не зрозумів нас. але це не наша вина. такі почуття, такі емоції.так хотіли...
яка любов…серце тріпотіло наче краплинка дощу, як от-от впаде з гілки на сиру землю, а душа святково завмирала, при кожному спогаді, погляді на тебе. Боже, я справді любила…
було мало тебе побачити, розмовляти і сміятись з тобою, триматись за руки і йти пліч-о-пліч… будень ставав святом.
Натхнення, щастя, сміх, впевненість, надію на краще, любов - ти дав мені.
ми пережили ціле життя.
