Пам’ятаю твій запах...
Ще люблю твої губи.
А в очах же навічно
Застигла зима...
Я хвилююсь за завтра...
І боюсь я що буде...
Я не можу забути
Хвилини тепла...
Це в мені вся пролема...
В моїх страхах дитячих...
В моїх принципах тихо
Застигла журба...
Я ж не хочу навіки
Без тебе зостатись...
Пам’ятаю ж твій запах
І пишу все в віршах...
Ти ж ніколи, ніколи
Ці вірші не читаєш...
Ти ніколи не бачиш,
В них про себе слова...
І життя твоє мчиться...
Все без мене минає...
Ти ж так любиш
Солодкі, красиві тіла...
Тільки віриш Коханий...
Тіло пахне і манить..
А от серцю потрібна,
Чиста, справжня сльоза...
Пам’ятаю твій запах...
Все люблю твої губи...
Все самотня без тебе...
Все одна, і одна...
Знаю ти пам’ятаєш...
Вірю ти не забудеш...
А от в серці назавжди
Завиває зима...
Ніби котиться стрімко...
Гірка падає в губи...
Не дає все забути
Гаряча сльоза...
Я тобі не потрібна...
Завжди лишня я буду
І ніколи не скажеш...
Ти моя... Лиш моя...
Але знай що завжди,
Я залишуся другом.
І хоть що б там не сталось…
Буду вірна…твоя…
Слава Ф.
чуттєво
