Чую, чую, долітає
Дзвінко голос здалека,
Ніжно душу огортає.
Ох, співає… Хто ж така?
Голос в просторі панує,
Заспокоює, хвилює,
Притягає і чарує.
Уява образ твій малює.
Зовні гарна
І приємна для душі,
Не скажу, що і вульгарна.
Напевно, не один
присвячував вірші
Ось така картина.
Вона ангел, чи чарівниця,
Ну, пишная дівчина,
В інший світ провідниця,
Бо чую її голос і поринаю я
думками
В раніше не бачені світи.
Всіх почуттів в несилі
передати рядками,
Що викликаєш їх ти.
