Набридло...Коли думки сповненні емоцій,
А зранку ти прокидаєшся в жалюгідному оточенні...
В оточенні подертої душі,смутку та печалі
В оточенні негативу,безладу у голові,сумнівів...а що далі?!!!
Набридло...Коли від життя,хорошого ти й нечикаєш,
А в замін ще більше болі й розчарувань ти получаєш...
Ще більше ядовитих стріл пронизуючих сердце боляче й без жалю,
Ще більше крижаних людей,без почуттів та посмішок,а сердця їх зовсім...ні не тають!...
Набридло...щодня до всіх із посмішкою говорити,що:"Добре все!от так би й надалі!"
А в самого вовки душу вже роздерли на шматочки,й рвуть щодня,ще й далі!!!...
Вовки-це,спогади,розчарування,це люди ті що мрію зруйнували,
Вовки-це, гордість,зло та зневажання що затаілося в середині...чи на довго?А хто знає...
Набридло...Все,досить!! емоції?? Ні нема їх вже,все я їх відключаю!!
А як навколо?Хто і де,з ким і навіщо??та мені вже всерівно,я незважаю!...
Всерівно, чи світить сонце чи йде дощ,чи зігріте сердце якоюсь там любовю,
Всерівно,чи вовки послідній шмат душі доїли.та хай подавляться вони кров'ю!!!
Набридло...щодня листати книгу спогадів,і те що зараз є з тобою...
А хай горить ця книга полумям!Безжальним полумям безтурботності й покою!!!
Полумям вічності й надії,незгасаючи ні від дощу,ні від негативного настрою,
Полумям вічних почуттів,цілющих думок,та доленосних вчинків...і голос,що каже:"...я з тобою"...
