Дотик рук твоїх стареньких,лікує любовю душу мені.
незнаю як тобі сказати,але "мамо",вони порівняно весні!
Як весна своїми красками про тепло нас сповіщає,
так ти своїм дотиком любов до сердця посилаєш.
Одним лиш поглядом,як відкриту книшку ти мене читаєш,
і все шо від людей я так старанно приховую,ти все помічаєш.
Одним лиш словом можеш впевненості мені надати,
А порадою,з безвихіддя дорогу показати.
Я памятаю як ще в дитинстві ти мене оберігала,
і кожну вільну хвилинку ти мені присвячувала.
Як зранку поцілунком мене пробуджала,
А як лягав спати,ти до себе притуляла.
Коли вже виріс і перший раз я покохав,
ти лише просила,щоб про тебе я незабував.
Та сліпе кохання очі мої затьмарило,
і як густим туманом,прохання твоє захмарило.
Як в мене на мою думку життя розквітало,
в тебе від болю сердце кричало.
Ти раділа за мене,за моє щасття,
але сумувала через моє забуття.
Матусю моя милинька,рідна,ніжна і єдина,
ти промінь сонця в моєму житті,найдорожча ти людина.
Щодня молитва лине із вуст твоїх на небо,
за нас ти просиш Бога,не за себе.
Пробач мені рідненька,за помилки та за байдужість,
то все життя,то молодість та дурість.
Твоя любов зажвди моє сердце оберігає,
твоє слово на життєвому шляху мене остерігає...