Павуки, павуки, павуки
Повзуть, все повзуть, все снують –
Багатьох павутина сповила,
А всіх зрячих зі сну розбудила.
Павутиння якби розірвать,
Якби розігнать павуків,
То сонце би стало сіять
На синів і сестер, і братів!
Павуки, геть усі утікайте
В безодню пекельну, у ад –
Ваш рай закінчився, звиняйте,
Люцифер безмежно вам рад.
Та ні, животієте ще
Надуті і ситі – в роботі.
Павутиння снуєте своє
Усій тій непрозрілій спільноті.
Прозрівайте, та вже уставайте,
Розженіть геть усіх павуків,
Павутиння усе розривайте –
Хай не буде уже батраків!
