Як добре коли навколо тишина,
вона всьому старійшина.
Яка спокуслива вона й бажана,
хоч і розумію,що безжальна й крижана.
Як добре коли навколо тихо,
нема думок,немає лиха...
Ніби розум мій паде у сплячку,
а душа лине до вишневого садочку.
А в тім саду весна гуляє,
своїм теплом сад той оживляє.
Бурхлива синя річка там протікала,
і чудесною силою все там підживляла.
Та було б так чудесно і на далі у саду,
як би з собою непривіг хтось зраду ту.
Те підле низьке і безжальне почуття,
Це як буря,шторм,а може й гірше...і нема вже вороття.
Накликала вона на сад цей темряву та холод,
холодний дощ,безжальний вітер,грязь та голод.
За щитані секунди,зруйнувала все,що гріло душу,
А на місці чарівної річки,залишила лиш сушу...
...як добре коли навколо тишина,
вона всьому старійшина...
Та навіть над нею знайдеться сила,та...
Яка душі послужить замість безжального ката...
