Сьогодні мав зустрітись з мамою, зайшов на продуктовий, й примружив свої очі її я шукав. Але ні світло-жовтуватої шапки ні чорної куртки помітити не зміг. Минув перший ряд прилавків й уже хотів минати другий,
та натрапив на тітку Стасю!
- Добрий день! Дай Боже щастя! - Привітався й ми розговорились.
Здебільшого по владу. Не сильний в політиці та те що зараз робится видно і малесенькій дитині! - Наш народ втомився, і йому тепер не
збрешеш!- Почав розмову...
А тітка Стася розповіла, що вчора десь о 6-й вечора, вийшла з хатини подивитися яким є небо, чи зачервонілося чи ні. Погоді що по телевізорі передають не довіряє. А тут почула галас. Не сильний так щоби аж дуже та всеж. Підняла голову до неба, та в думках питала:
- Господи яким буде завтрашній день?
Та тут сусід із-за паркану відізвався:
- Стасю, подивись туди на небо, там на небі хрест...
І тітка Стася глянула, та своїм зором лиш могла угледіти блискучий силует...
- А й справді щось там є, шкода що не бачу добре. - Засмутилась.
Та стало ясно що увесь цей галас що почула жінка був через це необясненне явище. Усі кому вдальсь бачити одразуж кликали родичів та друзів на балкони чи у подвіря, робили знімки на телефони, а хто мав можливість
і на камери. Скільки хрест стояв на небі тітка Стася не зауважувала.
Та слова сусіда вже коли лягала спати заставили задуматись: > Й вона згадала
випадок, коли ще будучи малою, бабуся щось подібне їй казала. Але як всім нам у такому віці, в різні явища то вірится, ще є це казка чи легенда. Або якщо і сприймемо і щось в серйоз то або забудемо або
залишимо далеко у минулому... Та всеж згадала, що золотистий хрест на небі, означає кровопролиття...
- Й воно уже почалося... - Продовжувала тітка Стася.