Я так втомилась від твоїх "прощай".
Від тебе, і від сліз, і від прокльонів.
Твої слова вже не приносить болі
Лиш тихий сум у серце, душу, чай.
Я так замерзла від твоїх " іди!".
Знай, твої очі були мені — смертю.
Ти намагавсь мене із себе стерти.
У тебе вийшло. Тільки замовчи.
Я не кричала тобі "зачекай"
Не цілувала губи, шию, руки.
І не просила, щоб усе забути.
Я не згоріла, просто то був край.
Я лиш тобі шептала "відпускай",
Не заливай у душу мою скверну.
До тебе я ніколи вже не верну.
Ти вбив мене для себе, просто знай.
Ти вдосталь одягнув на мене терну.
Тепер вже я кажу тобі "прощай"...
